Основні правила батьківської поведінки

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш.
2. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
3. Не думай що дитина твоя. Вона - Божа.
4. Не вимагай від дитини плати за все, що ти робиш для неї. Ти дав їй життя, вона дасть його іншому.
5. Це незворотний закон вдячності.
6. Не мстися на дитині за свої образи, щоб на старість не їсти гіркого хліба. Бо що посієш, те й пожнеш.
7. Не принижуй дитини.
8. Не муч себе, коли не можеш чогось зробити для своєї дитини, а муч себе, коли можеш, а не робиш.
9. Умій любити чужу дитину. Николи не роби чужій того, чого не хотів би, щоб інші робили твоій.
10. Люби свою дитину будь якою: не талановитою, невдалою, дорослою. Спілкуючись із нею, тішся.

Довідкове педагогічне бюро для батьків

Як досягти бажаного результату у вихованні дитини "триманням дитини в жорстких рукавицях" чи "лояльним добрим ставленням"?

1. Ніколи не приступайте до виховання в поганому настрої.
2. Чітко уясніть, що ви хочете від дитини, поясніть їй це, а також дізнайтеся, що думає з цього приводу ваші син чи доня.
3. Надайте самостійності. Виховуйте, а не контролюйте кожен крок. Не заміняйте виховання опікою.
4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте шляхи для можливого рішення. Час від часу обговорюйте з дітьми їхні правильні та хибні кроки.
5. Не пропускайте моменту досягнення першого результату. Хваліть дитину за кожний вдалий крок.
6. Робіть зауваження своєчасно. Будь-яке зауваження варто робити одразу після допущеної помилки дитини.
7. Оцінюйте вчинок, а не особистість.
8. Після зауваження обов'язково торкніться дитини і дайте зрозуміти, що співчуваєте, вірите в дитину, що ви про неї доброї думки.
9. Виховувати треба поетапно, враховуючи вік дитини.
10. Будьте вимогливими, суворими, справедливими, добрими.

Поради для мам і тат, що виховують малят!

1. дидактичні іграшки (різноманітні настільно-друковані ігри, пазли, конструктори, головоломки);
2. сюжетно-образні іграшки (лялька, фігурки тварин, іграшкові предмети побуту, іграшки для театралізованих ігор);
3. технічні іграшки, що відображують знаряддя праці, побутову техніку, пневматичні, магнітні, електронні, оптичні іграшки;
4. спортивно-моторні іграшки (м'ячі, міні-більярди, міні-футболи, кеглі, гойдалки та ін.) народна іграшка, яка посідає особливе місце в житті дітей завдяки ритмічності форм, яскравості, орнаментальності (це дзвінкоголосі свищики, фігурки людей, тварин, птахів, ляльки, виконані з різних матеріалів).

Рекомендації батькам

Шановні батьки! Ви повинні допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка. Розпочніть цю роботу заздалегідь, щоб встигнути все зробити.

·         Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається  дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями групи та з особливостями організації життя в групі.

·         Дайте позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.

·         Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дошкільного закладу, особливо дотримуйтеся часу вкладання спати і періодів харчування.

·         Навчить дитину елементарних навичок самообслуговування.

·         Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка

·         Потурбуйтеся про нервову систему сина чи доньки – не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка.

·         Тримайте тісний контакт з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти Вашу дитину і по-материнськи дбатимуть про неї.

Діти вчаться того,що бачать у своєму оточенні

·         Якщо дитина оточена критицизмом – вона вчиться звинувачувати.

·         Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битися.

·         Якщо над дитиною насміхаються – вона буде нерішучою.

·         Якщо дитину постійно присоромлюють – вона вчиться відчувати себе винною.

·         Якщо дитина оточена терпеливістю – вона вчиться бути терпеливою.

·         Якщо дитину підтримують – вона вчиться впевненості.

·         Якщо дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.

·         Якщо з дитиною поводяться справедливо – вона вчиться справедливості.

·         Якщо дитина відчуває себе в безпеці – вона вчиться довіряти.

·         Якщо дитину схвалюють – вона вчиться поважати себе.

·         Якщо дитину приймають і поводяться з нею дружелюбно – вона вчиться знаходити любов в цілому світі.

Золоті правила

(В.Локсон, англійський педагог)

·         Якщо дитина не хоче щось робити, то не примушуйте її. Залишить завдання, повернетеся до нього тоді, коли в дитини появіться відповідний настрій, визріє інтерес.

·         Завжди треба пристосовуватися до потреб та інтересів дитини.

·         Частіше хваліть та підбадьорюйте, навіть, якщо не виходить.

·         Не робіть висновки за кожним разом. Дитина може довго не проявляти помітних ознак прогресу, а потім стрімко просунутися вперед.

·         Не порівнюйте постійно дитину. Діти всі різні, як би це було не так, світ став би не цікавим.

·         Не виявляйте негативізму, якщо в дитини якесь уміння виробляється не тоді, коли ви на це чекаєте.

·         Деякі діти повільно опановують знаннями і словами.

·         Не прагніть переключити дитину на іншу діяльність, навіть, якшо вважаєте, що вона виконує її надто довго, дитина сама знає, коли її треба зупинитися.

·         Вашим супутником має бути допитливість дітей, а мірою – ставлення дитини до дорослого.

Правила покарання

·         Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

·         Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

·         За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із покарань – це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.

·         Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

·         Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.

·         Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.

·         Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.

Коли не можна карати і сварити

·         якщо дитина хвора;

·         якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

·         якщо дитина їсть;

·         після сну;

·         перед сном;

·         під час гри;

·         під час виконання завдання;

·         одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);

·         якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;

·         у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

·         якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

·         якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

Хвалити чи ні

·         Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

·         Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

·         Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.

·         Похвали потребує кожна дитина, у якої  є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

·         Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день

·         Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше!

·         І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…

Заповіді гуманістичного підходу до виховання дітей

·         Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірчих стосунків з нею.

·         Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини – їх слід аналізувати і розуміти.

·         Ставте перед дитиною конкретні вимоги й чітко пояснюйте їй, чому в тій чи іншій ситуації слід діяти не так, а інакше.

·         Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте.  Її помилки – це насамперед ваші помилки.

·         У вихованні не ставайте «над дитиною», а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

·         Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами. Співчувайте їй під час розмови, ненав’язливо спрямовуйте на прийняття рішення.

·         Хваліть дитину від душі, вірте в неї й довіряйте їй, а головне – любіть її лише за те, що вона дитина.

·         Пам’ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою – сьогоднішньою і вчорашньою.

·         Пам’ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте і розвивається такою, якою її створив Господь. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини.

·         Любов – акт віддавання: віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

Пам’ятка для добрих батьків

·         Не чекайте, що ваша дитина буде такою як ви. Або такою, як ви хочете.  Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.

·         Не думайте, що дитина ваша. Вона – Божа.

·         Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя – як саме вона може віддячити вам? Не ображайте дитину, щоб в старості не істи гіркого хліба. Бо, що посієш, те й пожнеш.

·         Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо? Ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легше, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.

·         Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона – особистість!

·         Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.

·         Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.

·         Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.

·         Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.

·         Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй розуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.

·         Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.

·         З повагою ставтесь до дитини і її справ.

·         Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти родини.

·         Знайте, «ключик» до кожної дитини – найважливіша річ у вихованні.